Дослідження щодо ландшафту системи постійних ідентифікаторів

Усім, хто цікавиться відкритою наукою та роботою з масивами метаданих рекомендуємо статтю групи авторів щодо ландшафту системи постійних ідентифікаторів (PIDs).

Хоча стаття вийшла ще у 2022 році, разом з тим, вона не втратила актуальності. У статті, автори зробили наступні висновки:

  1. Існують дві основні категорії PID: “технічні” та “адміністративні”. Технічні PID, як, наприклад, ідентифікатори для наукових приладів, дослідницьких установ чи фізичних зразків, впроваджуються головним чином самими дослідниками. Вплив інших зацікавлених сторін, як-от наукові фонди чи бібліотеки, тут мінімальний. На противагу цьому, адміністративні PID (наприклад, ORCID, OrgIDs, grantIDs та RAiDs) більше використовуються в адміністративних цілях та активно підтримуються науковою спільнотою. Водночас, обізнаність серед дослідників про адміністративні PID є значно нижчою (за винятком ORCID, який уже широко поширений). Незважаючи на умовність цієї класифікації, вона є корисною для оцінки ризиків, пов’язаних з впровадженням PID.
  2. Існує занепокоєння через припинення серії заходів PIDapalooza, яка дозволяла обмінюватися новинами та досягненнями в галузі PID між країнами, зацікавленими сторонами та різними напрямами роботи з PID. Хоча можливо знайти альтернативні майданчики для продовження цих дискусій, існує ризик фрагментації обговорень на національному рівні, якщо можливості для глобальної дискусії будуть втрачені.
  3. Аналіз показав, що майже немає політики впровадження PID на рівні установ, за винятком декількох випадків, як-от Британська бібліотека, яка була партнером у проекті FREYA. Це важливо для підвищення обізнаності дослідників про змінний ландшафт PID і очікувані дії з їхнього боку.
  4. Наукові фонди можуть відіграти ключову роль у консолідації ландшафту PID. Наприклад, стратегія NWO щодо PID (Національної наукової організації Нідерландів) зосереджує увагу на пріоритетах впровадження таких ідентифікаторів, як ORCID, grant IDs та OrgIDs.
  5. Зараз співіснують різні підходи до впровадження PID. Наприклад, DOI (цифрові об’єктні ідентифікатори), підтримувані Crossref чи DataCite, є ознакою певного рівня консолідації PID. Однак існують й інші успішні робочі процеси, засновані на URN (універсальні ресурсні імена) або handle IDs (як, наприклад, у RAiDs). Ці підходи, як правило, динамічніші, і з часом різні робочі процеси можуть об’єднуватися. Наприклад, URN або handle ID може згодом отримати також ідентифікатор DOI. Проте цей етап ще не досягнутий для значної кількості нових PID.

Також цікавим є те, що у рамках дослідження  було підготовлено сім кейс-стаді, кожен з яких досліджує різні робочі процеси, ризики та уроки, винесені з процесів впровадження PID для різних організацій. Одним з прикладів є впровадження Голландського цифрового ідентифікатора автора (DAI) у Нідерландах та його заміна на ORCID/ISNI. Цей кейс показує, як успішно замінити існуючий PID на новий, більш універсальний.