До 250-річчя з дня народження
Каразіна Василя Назаровича

Інформаційне повідомлення

З метою консолідації та формування історичної свідомості українського народу, збереження національної пам’яті та належного відзначення і вшанування пам’ятних дат і ювілеїв, Верховна Рада України постановляє: «Рекомендувати Міністерству культури та інформаційної політики України забезпечити організацію у закладах культури тематичних виставок, експозицій та інших заходів, присвячених пам’ятним датам і ювілеям 2022-2023 років» (ПОСТАНОВА Верховної Ради України від 17 грудня 2021 року № 1982-IX Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022-2023 роках)

З 24 лютого 2023 року в ДНТБ України

проходитиме тематична виставка видань

з фонду бібліотеки,

присвячена 250-річчю з дня народження

КАРАЗІНА ВАСИЛЯ НАЗАРОВИЧА

видатного науковця, просвітителя,

енциклопедиста, винахідника, громадського діяча,

засновника Харківського університету,

ініціатора створення Міністерства народної освіти

Народився у с. Кручик (тепер Богодухівський р-н Харківської обл.) 10 лютого 1773. Здобував початкову освіту у приватних пансіонах Харкова та Кременчука. Був особисто знайомий з Григорієм Савичем Сковородою, твори якого вплинули на подальше формування його світогляду. Проходив дійсну військову службу в Семенівському полку. У 1795 році пішов у відставку з військової служби, оселившись у своєму маєтку в с. Кручик.
В. Н. Каразін цікавився гуманітарними науками, був членом багатьох природничо-наукових товариств, цікавився мовою та історією України.
Як ініціатор заснування Харківського університету брав особисту участь у підготовчих роботах з відкриття університету (1805 р.) і друкарні при ньому.

Просвітник не лише переконав уряд у доцільності такого кроку, а й провів надзвичайно велику роботу з підготовки громадської думки, збору коштів, необхідних для відкриття університету. В результаті інтриг був відсторонений від університетських справ та висланий до Кручика.
В. Н. Каразін обстоював думку щодо необхідності деяких змін в існуючих соціальних і політичних інститутах.

Організував випуск перших українських журналів, а у 1811 році брав участь у створенні філотехнічного товариства, яке діяло до 1818 р. У своїх статтях аналізував стан тогочасної літератури, пов’язуючи її завдання з проблемами розвитку науки і культури. Каразіну належить ідея створення історико-літературного журналу для публікації історичних документів та літературних пам’яток. Разом з М. Костомаровим почав видавати «Молодик». Опублікував нарис «Погляд на українську старовину» (1842). Публікував твори Г. Сковороди.
Брав активну участь у науково-дослідницькій діяльності: облаштував у Кручику метеорологічну станцію (першу в Україні) та доводив необхідність організації мережі метеостанцій для ведення спостережень; став одним із піонерів степового лісонасадження в Російській імперії тощо.

Як вчений і винахідник, зробив багато важливих відкриттів та винаходів. До числа найбільш важливих належать: водяне опалення, суха перегонка деревини, паровий сушильний апарат, спосіб консервування продуктів, метод отримання селітри. Багатогранна наукова діяльність В. Н. Каразіна дала підставу сучасникам назвати його «українським Ломоносовим». Він був автором багатьох публікацій.
В.Н. Каразін був великим лібералом і у своєму власному маєтку в с. Кручик провів численні реформи, намагаючись на власному прикладі продемонструвати рентабельність вільної селянської праці, прогресивність народовладдя, користь вільнодумства.
За свої сміливі судження і вчинки Каразін не раз був у немилості у можновладців, перебував в опалі і навіть сидів у в’язниці.

Помер і похований у м. Миколаїв.
На його честь названо вулицю у Київському p-ні Харкова, вулицю та площу в Богодухові. Установлено пам’ятники у Харкові (1907 р., ск. І. Андреолетті) та Кручику (2003 р., ск. Г. Іванова), відкрито меморіальні дошки у Харкові, Богодухові, Кручику. У 1999 р. ім’я вченого присвоєне Харківському університетові, а з 2010 року вручається медаль ім. В. Н. Каразіна – головна нагорода університету.